Візовий режим і посвідки на проживання в Іспанії




 

Іспанія на протязі багатьох років користується популярністю серед покупців нерухомості. Житло тут придбають як для відпочинку, так і для переїзду на постійне місце проживання. За даними Національного інституту статистики Іспанії, на 1 січня 2018 року іноземці складають 10,1% населення країни. І за рік їх кількість зросла на 146 611 осіб (майже 144 000 з них припадає на представників країн за межами ЄС) або 3,2%.

Вид на проживання в Іспанії

Умови надання дозволів на проживання регулює закон «Про іноземців». Там регулюються підстави для видачі ВНЖ.

Однією з підстав є інвестиції (в тому числі, в нерухомість) . Іноземці-інвестори отримали юридичне право претендувати на ВНЖ в Іспанії 29 вересня 2013 року. Тоді і вступив в дію так званий «закон про золоті візи». Інвесторський ВНЖ дає право проживати (а також працювати) в Іспанії протягом двох років. Потім його можна продовжити ще на п’ять років.

А значить, ви будете безперешкодно переміщатися по всьому Євросоюзу, а ваші діти, наприклад, зможуть навчатися в місцевих школах. Через п’ять років ви зможете подати заяву про продовження інвесторської візи ще на такий же термін. Обмежень на кількість продовжень немає. Існують певні нюанси. Так, нерухомість вартістю від 500 000 повинна бути куплена без залучення іпотеки.

Крім того, для подачі на резидентство по возз’єднанню сім’ї (близьким родичам резидента) без права роботи не обов’язково виїжджати на батьківщину, можна подати документи на вид на жительство в Испании , вже будучи в Іспанії, при цьому довідка про несудимість не вимагається. Право на отримання ВНЖ по возз’єднанню сім’ї також мають цивільне подружжя, батьки, матеріально залежні від заявника, а також повнолітні діти, за умови, що вони перебувають на забезпеченні заявника і ще не створили власну сім’ю.

Підстава- ведення бізнесу. Будь-який повнолітній іноземець, який перебуває на території Іспанії легально, не має проблем з законом, хоче розвивати в країні суспільно-цікавий бізнес і може надати свій бізнес-план, має можливість отримати ВНЖ.  На відміну про програми «золотої візи», тут немає обов’язкового мінімального обсягу інвестицій, проте слід довести наявність коштів  для того, щоб жити в Іспанії один рік (термін дії першого ВНЖ). Подавати заяву на дозвіл на проживання можна навіть при намірі створити невеликий стартап з мінімальними вкладеннями.

Головний критерій корисність проекту для іспанської економіки. А для цього потрібен хороший бізнес-план, апробований офіційними організаціями, такими як Federación Nacional de Asociaciones de Empresarios y Trabajadores Autónomos (ATA), Unión de Profesionales y Trabajadores Autónomos (UPTA), Confederación Intersectorial de Autónomos del Estado Español (CIAE), Organización de Profesionales y Autónomos (OPA), Unión de Asociaciones de Trabajadores Autónomos y Emprendedores (UATAE), який після оформлення ВНЖ буде реалізовуватися. Номінально діюча компанія тут не пройде.

Підстава працевлаштування. Офіційно працевлаштований в Іспанії іноземець, повинен оформити на цій підставі вид на проживання. Але ще до подачі документів на ВНЖ необхідно знайти роботу і оформити офіційний дозвіл. На тлі того, що країна знаходиться на другому місці після Греції за рівнем безробіття в ЄС, це не така вже й проста задача. Крім того, за місце доведеться конкурувати не тільки з іспанцями, а й іноземцями з інших країн ЄС, яким роботодавці більш прихильні. Правда, якщо ви фахівець в затребуваною області, а тим більше, зі списку дефіцитних професій, то пошуки роботи не затягнеться.

Крім того, будь-який іноземець, що легально проживає на території Іспанії протягом трьох років зі студентським ВНЖ, або 1 рік з ВНЖ без права на роботу, може також отримати ВНЖ з правом на роботу на підставі контракту на роботу. Критерії тут не такі суворі, важливо, щоб чиста зарплата була трохи вищою за середню по галузі, і не менше 850 Євро на місяць.

Отримати дозвіл можна через возз’єднання сім’ї, якщо один з подружжя є громадянином країни або на офіційних підставах живе в Іспанії і їх неповнолітні діти. Також сюди відносяться цивільне подружжя, батьки, матеріально залежні від заявника, а також повнолітні діти, за умови, що вони перебувають на забезпеченні заявника і ще не створили власну сім’ю.